Замовити дзвінок
Зв'яжемося в робочий час з 8:00 до 17:00 протягом 2-х годин
* Відправляючи форму, ви даєте свою згоду на обробку персональних даних
Верховний Суд України поставив крапку в питанні законності роботи керуючих компаній в Запоріжжі
23.06.2018
Конкурс на призначення керівників компаній виконавчий комітет Запорізької міськради провів законно, а отже, керуючі компанії працюють в нашому місті на абсолютно законних підставах. Такий вердикт Верховного Суду України, винесений 19 червня цього року.
Як відомо, 7 березня 2018 року Дніпропетровська адміністративний апеляційний суд вже визнав проведення конкурсу дійсним. Він скасував постанову Орджонікідзевського районного суду Запоріжжя від 14 грудня 2017 року. Але депутату Запорізької міської ради Ярославу Гришина цього виявилося недостатньо, і він подав касацію до Верховного суду України, який залишив рішення Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду без змін.
Судові рішення касаційної інстанції є остаточними і оскарженню не підлягають.
Нагадаємо, депутат Запорізької міської ради Ярослав Гришин усіма правдами і неправдами намагався довести, що запорожців обдурили, конкурс провели незаконно. Також він відкрито закликав не оплачувати послуги керуючих компаній. Таким чином, дуже багато хто повірив йому запорожці на даний момент втратили субсидії. За законом, не оплачуючи більше двох місяців хоча б одну з послуг житлово-комунального господарства, на які поширюється субсидія, споживач втрачає право на допомогу держави по оплаті абсолютно на всі послуги.
Тобто, повіривши запевненням депутата і його колег, споживач два місяці і паче не оплачувала послугу з утримання будинку. А субсидію втратив на все: опалення, гаряче і холодне водопостачання, електропостачання тощо Хто допоможе цим людям відновити своє право на субсидію? Відповідь очевидна ... Головна мета «борців за справедливість» досягнуто - електорат повірив. До виборів ефекту вистачить, а решта - проблеми самих людей.
Як відомо, 7 березня 2018 року Дніпропетровська адміністративний апеляційний суд вже визнав проведення конкурсу дійсним. Він скасував постанову Орджонікідзевського районного суду Запоріжжя від 14 грудня 2017 року. Але депутату Запорізької міської ради Ярославу Гришина цього виявилося недостатньо, і він подав касацію до Верховного суду України, який залишив рішення Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду без змін.
Судові рішення касаційної інстанції є остаточними і оскарженню не підлягають.
Нагадаємо, депутат Запорізької міської ради Ярослав Гришин усіма правдами і неправдами намагався довести, що запорожців обдурили, конкурс провели незаконно. Також він відкрито закликав не оплачувати послуги керуючих компаній. Таким чином, дуже багато хто повірив йому запорожці на даний момент втратили субсидії. За законом, не оплачуючи більше двох місяців хоча б одну з послуг житлово-комунального господарства, на які поширюється субсидія, споживач втрачає право на допомогу держави по оплаті абсолютно на всі послуги.
Тобто, повіривши запевненням депутата і його колег, споживач два місяці і паче не оплачувала послугу з утримання будинку. А субсидію втратив на все: опалення, гаряче і холодне водопостачання, електропостачання тощо Хто допоможе цим людям відновити своє право на субсидію? Відповідь очевидна ... Головна мета «борців за справедливість» досягнуто - електорат повірив. До виборів ефекту вистачить, а решта - проблеми самих людей.
ПОСТАНОВА
Іменем України
19 червня 2018 року
Київ
справа №335/12370/17(2-а/335/563/2017)
адміністративне провадження №К/9901/47462/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Запорізької міської ради, треті особи: Державна регуляторна служба України, Запорізьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія», товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Місто для людей Запоріжжя», комунальне підприємство «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради про визнання незаконними та скасування рішень за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В., Лукманової О.М. від 07 березня 2018 року,
В С Т А Н О В И В :
У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Запорізької міської ради, у якому просив скасувати рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 389 від 19 липня 2017 року «Про затвердження конкурсної документації для проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирних будинків міста Запоріжжя та внесення змін до складу конкурсної комісії» та № 520 від 01 вересня 2017 року «Про призначення управителів багатоквартирних будинків міста Запоріжжя».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 19 липня 2017 року № 389 та рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 01 вересня 2017 року № 520 є регуляторними актами, однак, всупереч вимогам Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» їх проекти не було оприлюднено у встановленому порядку та не проведено аналізу регуляторного впливу, у зв'язку з чим відповідні рішення є незаконними та підлягають скасуванню.
Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 грудня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення виконавчого комету Запорізької міської ради від 19 липня 2017 року № 389 та від 01 вересня 2017 року № 520 містять норми регуляторного характеру, а їх прийняття потребувало реалізації передбачених Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» процедур, чого зроблено не було.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 07 березня 2018 року апеляційні скарги ТОВ «Місто для людей Запоріжжя», ТОВ «Керуюча компанія «Мрія», виконавчого комітету Запорізької міської ради задовольнив, постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 грудня 2017 року скасував та прийняв нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовив.
Приймаючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що проект рішення виконавчого комітету міської ради «Про затвердження конкурсної документації для проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирних будинків м. Запоріжжя та внесення змін до складу конкурсної комісії» разом із пояснювальною запискою та додатками до нього був оприлюднений на сайті Запорізької міської ради в розділі «Офіційно» на сторінці «Проекти рішень виконкому» 16 червня 2017 року. Крім того, апеляційний суд встановив, що у будинку, в якому мешкає позивач, утворено ОСББ, даний будинок виключений з переліку будинків, які за конкурсом обслуговує ТОВ «Мрія», у зв'язку з чим оскаржувані рішення виконкому Запорізької міськради прав позивача жодним чином не порушують.
Не погоджуючись з постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_2 звернувся з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду, в якій просить скасувати наведені рішення судів попередніх інстанцій та задовольнити адміністративний позов.
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки тому, що зі створенням у будинку скаржника ОСББ не внесено змін до рішення виконкому Запорізької міськради. Крім того, скаржник зазначив, що є депутатом міськради і має право представляти інтереси громади.
Від Запорізької міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Запоріжжя», Товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія», Комунальне підприємство «Запоріжремсервіс», Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України надійшли відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_2, у яких вказується на необґрунтованість доводів касаційної скарги та законність рішення апеляційного суду.
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 19 липня 2017 року виконавчим комітетом Запорізької міської ради прийнято рішення № 389 «Про затвердження конкурсної документації для проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирних будинків міста Запоріжжя та внесення змін до складу конкурсної комісії», яким вирішено:
1. Затвердити надану конкурсною комісією конкурсну документацію для проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирних будинків міста Запоріжжя з додатками, що є її невід'ємною частиною.
2. Внести зміни до рішення виконавчого комітету міської ради від 26 травня 2017 року № 265 «Про проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирних будинків міста Запоріжжя», а саме затвердити склад конкурсної комісії з призначення управителя багатоквартирних будинків міста Запоріжжя, у новій редакції.
3. Комунальному підприємству «Наше місто» Запорізької міської ради забезпечити доступ учасникам конкурсу до будинків, що є об'єктами конкурсу у дати та час визначений конкурсною документацією для проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирних будинків міста Запоріжжя.
4. Контроль за виконанням даного рішення покласти на заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Бородая О.М.
01 вересня 2017 року виконавчий комітет Запорізької міської ради за результатами проведеного конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку у м. Запоріжжі прийняв рішення № 520 «Про призначення управителів багатоквартирних будинків міста Запоріжжя», яким вирішено:
1. Призначити управителем багатоквартирних будинків у м. Запоріжжі, згідно з додатком №1 до цього рішення, за об'єктом конкурсу (група будинків) № 1 товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія», ідентифікаційний код юридичної особи у єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 40413159.
2. Призначити управителем багатоквартирних будинків у м. Запоріжжі, згідно з додатком № 2 до цього рішення, за об'єктом конкурсу (група будинків) № 2 товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Місто для людей Запоріжжя», ідентифікаційний код юридичної особи у єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 41279924.
3. Призначити управителем багатоквартирних будинків у м. Запоріжжі, згідно з додатком № 3 до цього рішення, за об'єктом конкурсу (група будинків) № 3 комунальне підприємство «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи у єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 22144952.
4. Призначити управителем багатоквартирних будинків у м. Запоріжжі, згідно з додатком № 4 до цього рішення, за об'єктом конкурсу (група будинків) № 4 товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Місто для людей Запоріжжя», ідентифікаційний код юридичної особи у єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 41279924.
5. Департаменту правового забезпечення Запорізької міської ради спільно з департаментом з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради підготувати проект договору з надання послуг з управління багатоквартирними будинками міста Запоріжжя, що має бути укладений від імені власників багатоквартирних будинків з переможцями конкурсу уповноваженою особою виконавчого комітету Запорізької міської ради, строком на один рік, з обов'язком управителя розпочати надання послуг з управління багатоквартирними будинками з 01 листопада 2017 року.
6. Уповноважити заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Бородая О.М. укласти договір з надання послуг з управління багатоквартирними будинками міста Запоріжжя від імені власників багатоквартирних будинків з переможцями конкурсу.
7. Департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради забезпечити доведення до відома співвласників багатоквартирних будинків інформації про управителя, з яким укладено договір, шляхом розміщення на офіційному веб-сайті Запорізької міської влади та в кожному конкретному будинку (на прибудинковій території), зокрема на інформаційних стендах у під'їздах будинків та біля них, відповідного оголошення, що має містити інформацію про повне найменування управителя, його контактні телефони, номер та дату укладення договору, ціну послуги.
8. Комунальному підприємству «Наше місто» Запорізької міської ради до 31 жовтня 2017 року здійснити всі необхідні дії щодо передачі багатоквартирних будинків в управління управителям, призначеним цим рішенням, в порядку передбаченому правилами управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 2 лютого 2009 року № 13.
9. Контроль за виконанням цього рішення покласти на заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Бородая О.М.
Вважаючи ці рішення незаконними позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2018 року відповідає, а вимоги касаційної скарги є неприйнятними з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Повноваження органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів визначаються, зокрема, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Абзацом 11 частини першої статі 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що виконавчі органи рад - це органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.
Частиною першою статті 11 цього ж Закону передбачено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради (частина перша статті 52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Підпунктами 1, 2 пункту «б» частини першої статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку віднесено: здійснення заходів щодо розширення та вдосконалення мережі підприємств житлово-комунального господарства, торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, розвитку транспорту і зв'язку та здійснення відповідно до законодавства контролю за належною експлуатацією та організацією обслуговування населення підприємствами житлово-комунального господарства тощо.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначає Закон України «Про житлово-комунальні послуги».
Статтею 7 цього Закону визначено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить:
1) затвердження та реалізація місцевих програм у сфері житлово-комунального господарства, участь у розробленні та реалізації відповідних державних і регіональних програм;
2) встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону;
3) затвердження норм споживання та якості житлово-комунальних послуг, контроль за їх дотриманням та ін.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що виконавчі органи мають повноваження щодо прийняття рішень у сфері житлово-комунального господарства, зокрема, й здійснювати регулювання умов та якості надання житлово-комунальних послуг населенню на відповідній території.
Відповідно до абзацу першого пункту 5 статті 13 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» у разі, якщо протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом співвласники багатоквартирного будинку, в якому не створено об'єднання співвласників, не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком, управління таким будинком здійснюється управителем, який призначається на конкурсних засадах виконавчим органом місцевої ради, на території якої розташований багатоквартирний будинок.
Згідно з частиною шостою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.
На підставі вищенаведених правових норм, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, що виконавчий комітет Запорізької міської ради, приймаючи оскаржувані рішення («Про затвердження конкурсної документації для проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирних будинків м. Запоріжжя та внесення змін до складу конкурсної комісії» та «Про проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирних будинків м. Запоріжжя»), діяв у межах повноважень, наданих законами України.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, за зверненням депутата Запорізької міської ради Державна регуляторна служба України розглянула рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 19 липня 2017 року № 389 «Про затвердження конкурсної документації для проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирних будинків м. Запоріжжя та внесення змін до складу конкурсної комісії» на предмет віднесення цього рішення до категорії регуляторних актів та повідомила, що з врахуванням статті 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» вищезазначене рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради містить норми регуляторного характеру, а його прийняття потребувало реалізації передбачених цим Законом процедур.
При цьому, встановлені судом апеляційної інстанції обставини спростовують доводи скаржника про те, що зазначене рішення та аналіз його регуляторного впливу не були оприлюдненні у встановленому порядку.
Зокрема, апеляційний суд допитав у якості свідків посадових осіб Державної регуляторної служби України, із яких встановлено, що проект рішення № 389 «Про затвердження конкурсної документації для проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирних будинків м. Запоріжжя та внесення змін до складу конкурсної комісії» було оприлюднено разом з усіма додатками до нього та пояснювальною запискою, щодо обґрунтування необхідності прийняття такого проекту рішення 16 червня 2017 року на офіційному сайті міської ради, та така процедура є подібною до процедури оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень та пропозицій, та може вважатися однією з форм відкритих обговорень проекту регуляторного акта.
Також в даному поясненні Державної регуляторної служби України зазначено, що якщо проект рішення був розміщений на офіційному сайті Запорізької міської ради не менше одного місяця, зацікавлені особи мали можливість ознайомитися із його повним текстом та надати свої коментарі та пропозиції на офіційну адресу Запорізької міської ради або її виконавчого комітету.
Встановлені апеляційним судом обставини також підтверджені іншими матеріалами справи, зокрема, інформацією, наданою Управлінням внутрішньої політики, преси та інформації Запорізької міської ради від 26 січня 2018 року про те, що проект рішення виконавчого комітету міської ради «Про затвердження конкурсної документації для проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирних будинків м. Запоріжжя та внесення змін до складу конкурсної комісії» разом із пояснювальною запискою та додатками до нього був оприлюднений на сайті Запорізької міської ради в розділі «Офіційно» на сторінці «Проекти рішень виконкому» 16 червня 2017 року.
На цій підставі колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що проект рішення № 389 від 19 липня 2017 року був оприлюднений в установленому чинним законодавством порядку, коментарі чи зауваження на проект даного рішення не надійшли, процедура прийняття рішення не порушена, у зв'язку з чим оспорюване рішення є законним і скасуванню не підлягає.
Що стосується другого оскаржуваного рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 520 від 01 вересня 2017 року «Про призначення управителів багатоквартирних будинків м. Запоріжжя», то колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, у зазначеному рішенні вирішено призначити управителями багатоквартирних будинків у м. Запоріжжі, за об'єктом конкурсу (група будинків) № 1 ТОВ «Керуюча компанія «Мрія», за об'єктом конкурсу (група будинків) № 2 ТОВ «Керуюча компанія «Місто для людей Запоріжжя»; за об'єктом конкурсу (група будинків) № 3 КП «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради, за об'єктом конкурсу (група будинків) № 4 ТОВ «Керуюча компанія «Місто для людей Запоріжжя».
При цьому, як встановлено апеляційним судом 19 липня 2017 року після створення мешканцями будинку ОСББ, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань внесено запис про реєстрацію ОСББ «Вороніна, 9». Після цього даний будинок виключений з переліку будинків, які за конкурсом обслуговує ТОВ «Мрія».
З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що у зв'язку зі створенням ОСББ у будинку позивача та виключення цього будинку зі списку будинків, щодо яких призначається керуюча компанія, перестали існувати обставини, які свідчать про порушення оскаржуваним рішенням виконавчого комітету Запорізької міськради безпосередньо прав позивача. Причому, на дату звернення до суду першої інстанції (жовтень 2017 року) ОСББ «Вороніна, 9» вже було створено (19 липня 2017 року).
Право на судовий захист гарантоване статтею 55 Конституції України. Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Разом з тим, за правилами частини п'ятої статті 160 КАС України право оскаржити рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень мають особи, права, свободи та інтереси яких відповідні рішення, дії чи бездіяльність порушують.
Отже, для того, щоб особа могла реалізувати своє право на судовий захист, необхідно встановити, що оскаржуваними рішенням чи діянням суб'єкта владних повноважень порушено права, свободи чи інтереси саме цієї особи або особи в інтересах якої вона звертається.
При цьому, як зазначив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Скаржник у касаційній скарзі вказує, що звертається до суду в інтересах своїх виборців, як депутат місцевої ради. Проте, колегія суддів відхиляє зазначені доводи з огляду на наступне.
Правовий статус депутата сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу та рівноправного члена місцевої ради, гарантії депутатської діяльності та порядок відкликання депутата місцевої ради регулюються Законом України «Про статус депутатів місцевих рад».
Депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу зобов'язаний виражати і захищати інтереси відповідної територіальної громади та її частини - виборців свого виборчого округу, виконувати їх доручення в межах своїх повноважень, наданих законом, брати активну участь у здійсненні місцевого самоврядування.
Зі змісту частин першої - третьої статті 15 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» вбачається, що депутат має право вимагати усунення порушення законності, тобто у разі виявлення порушення прав та законних інтересів громадян або інших порушень законності має право вимагати припинення порушень, а в необхідних випадках звернутися до відповідних місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, а також до правоохоронних і контролюючих органів та їх керівників з вимогою вжити заходів щодо припинення порушень законності.
В контексті викладеного й за змістом Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», питання звернення до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади може бути вирішено на пленарних засіданнях відповідної ради. При цьому, право захищати інтереси територіальної громади (або її окремих представників) в суді може бути реалізоване шляхом представництва.
Така правова позиція міститься, зокрема, в постановах Верховного Суду від 01 березня 2018 року у справі № 911/2173/17 та від 11 квітня 2018 року у справі № 363/3414/13-а, де зазначено, що відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» не вбачається, що депутат місцевої ради уповноважений представляти у судах інтереси такої ради, або інтереси утворених нею комісій, або інтереси виборців інакше, ніж поза відносинами представництва.
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що адміністративний позов ОСОБА_2 було подано як фізичною особою від свого імені, в якому він наголошував на порушення безпосередньо його інтересів, як мешканця будинку по вул. Вороніна, 9 у м. Запоріжжя, а доказів надання виборцями доручення на представництво їх інтересів у судів ОСОБА_2 не подано.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що прийняття оскаржуваних рішень виконавчим комітетом Запорізької міської ради жодним чином не порушило прав та інтересів ОСОБА_2, а доказів того, що він звертався з позовом саме як депутат міської ради в інтересах своїх виборців, судам не надано.
За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судовому рішенні повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення апеляційного суду, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Інформацію взято з сайту: https://court.gov.ua
Іменем України
19 червня 2018 року
Київ
справа №335/12370/17(2-а/335/563/2017)
адміністративне провадження №К/9901/47462/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Запорізької міської ради, треті особи: Державна регуляторна служба України, Запорізьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія», товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Місто для людей Запоріжжя», комунальне підприємство «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради про визнання незаконними та скасування рішень за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В., Лукманової О.М. від 07 березня 2018 року,
В С Т А Н О В И В :
У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Запорізької міської ради, у якому просив скасувати рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 389 від 19 липня 2017 року «Про затвердження конкурсної документації для проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирних будинків міста Запоріжжя та внесення змін до складу конкурсної комісії» та № 520 від 01 вересня 2017 року «Про призначення управителів багатоквартирних будинків міста Запоріжжя».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 19 липня 2017 року № 389 та рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 01 вересня 2017 року № 520 є регуляторними актами, однак, всупереч вимогам Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» їх проекти не було оприлюднено у встановленому порядку та не проведено аналізу регуляторного впливу, у зв'язку з чим відповідні рішення є незаконними та підлягають скасуванню.
Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 грудня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення виконавчого комету Запорізької міської ради від 19 липня 2017 року № 389 та від 01 вересня 2017 року № 520 містять норми регуляторного характеру, а їх прийняття потребувало реалізації передбачених Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» процедур, чого зроблено не було.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 07 березня 2018 року апеляційні скарги ТОВ «Місто для людей Запоріжжя», ТОВ «Керуюча компанія «Мрія», виконавчого комітету Запорізької міської ради задовольнив, постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 грудня 2017 року скасував та прийняв нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовив.
Приймаючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що проект рішення виконавчого комітету міської ради «Про затвердження конкурсної документації для проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирних будинків м. Запоріжжя та внесення змін до складу конкурсної комісії» разом із пояснювальною запискою та додатками до нього був оприлюднений на сайті Запорізької міської ради в розділі «Офіційно» на сторінці «Проекти рішень виконкому» 16 червня 2017 року. Крім того, апеляційний суд встановив, що у будинку, в якому мешкає позивач, утворено ОСББ, даний будинок виключений з переліку будинків, які за конкурсом обслуговує ТОВ «Мрія», у зв'язку з чим оскаржувані рішення виконкому Запорізької міськради прав позивача жодним чином не порушують.
Не погоджуючись з постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_2 звернувся з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду, в якій просить скасувати наведені рішення судів попередніх інстанцій та задовольнити адміністративний позов.
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки тому, що зі створенням у будинку скаржника ОСББ не внесено змін до рішення виконкому Запорізької міськради. Крім того, скаржник зазначив, що є депутатом міськради і має право представляти інтереси громади.
Від Запорізької міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Запоріжжя», Товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія», Комунальне підприємство «Запоріжремсервіс», Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України надійшли відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_2, у яких вказується на необґрунтованість доводів касаційної скарги та законність рішення апеляційного суду.
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 19 липня 2017 року виконавчим комітетом Запорізької міської ради прийнято рішення № 389 «Про затвердження конкурсної документації для проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирних будинків міста Запоріжжя та внесення змін до складу конкурсної комісії», яким вирішено:
1. Затвердити надану конкурсною комісією конкурсну документацію для проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирних будинків міста Запоріжжя з додатками, що є її невід'ємною частиною.
2. Внести зміни до рішення виконавчого комітету міської ради від 26 травня 2017 року № 265 «Про проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирних будинків міста Запоріжжя», а саме затвердити склад конкурсної комісії з призначення управителя багатоквартирних будинків міста Запоріжжя, у новій редакції.
3. Комунальному підприємству «Наше місто» Запорізької міської ради забезпечити доступ учасникам конкурсу до будинків, що є об'єктами конкурсу у дати та час визначений конкурсною документацією для проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирних будинків міста Запоріжжя.
4. Контроль за виконанням даного рішення покласти на заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Бородая О.М.
01 вересня 2017 року виконавчий комітет Запорізької міської ради за результатами проведеного конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку у м. Запоріжжі прийняв рішення № 520 «Про призначення управителів багатоквартирних будинків міста Запоріжжя», яким вирішено:
1. Призначити управителем багатоквартирних будинків у м. Запоріжжі, згідно з додатком №1 до цього рішення, за об'єктом конкурсу (група будинків) № 1 товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія», ідентифікаційний код юридичної особи у єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 40413159.
2. Призначити управителем багатоквартирних будинків у м. Запоріжжі, згідно з додатком № 2 до цього рішення, за об'єктом конкурсу (група будинків) № 2 товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Місто для людей Запоріжжя», ідентифікаційний код юридичної особи у єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 41279924.
3. Призначити управителем багатоквартирних будинків у м. Запоріжжі, згідно з додатком № 3 до цього рішення, за об'єктом конкурсу (група будинків) № 3 комунальне підприємство «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи у єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 22144952.
4. Призначити управителем багатоквартирних будинків у м. Запоріжжі, згідно з додатком № 4 до цього рішення, за об'єктом конкурсу (група будинків) № 4 товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Місто для людей Запоріжжя», ідентифікаційний код юридичної особи у єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 41279924.
5. Департаменту правового забезпечення Запорізької міської ради спільно з департаментом з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради підготувати проект договору з надання послуг з управління багатоквартирними будинками міста Запоріжжя, що має бути укладений від імені власників багатоквартирних будинків з переможцями конкурсу уповноваженою особою виконавчого комітету Запорізької міської ради, строком на один рік, з обов'язком управителя розпочати надання послуг з управління багатоквартирними будинками з 01 листопада 2017 року.
6. Уповноважити заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Бородая О.М. укласти договір з надання послуг з управління багатоквартирними будинками міста Запоріжжя від імені власників багатоквартирних будинків з переможцями конкурсу.
7. Департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради забезпечити доведення до відома співвласників багатоквартирних будинків інформації про управителя, з яким укладено договір, шляхом розміщення на офіційному веб-сайті Запорізької міської влади та в кожному конкретному будинку (на прибудинковій території), зокрема на інформаційних стендах у під'їздах будинків та біля них, відповідного оголошення, що має містити інформацію про повне найменування управителя, його контактні телефони, номер та дату укладення договору, ціну послуги.
8. Комунальному підприємству «Наше місто» Запорізької міської ради до 31 жовтня 2017 року здійснити всі необхідні дії щодо передачі багатоквартирних будинків в управління управителям, призначеним цим рішенням, в порядку передбаченому правилами управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 2 лютого 2009 року № 13.
9. Контроль за виконанням цього рішення покласти на заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Бородая О.М.
Вважаючи ці рішення незаконними позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2018 року відповідає, а вимоги касаційної скарги є неприйнятними з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Повноваження органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів визначаються, зокрема, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Абзацом 11 частини першої статі 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що виконавчі органи рад - це органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.
Частиною першою статті 11 цього ж Закону передбачено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради (частина перша статті 52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Підпунктами 1, 2 пункту «б» частини першої статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку віднесено: здійснення заходів щодо розширення та вдосконалення мережі підприємств житлово-комунального господарства, торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, розвитку транспорту і зв'язку та здійснення відповідно до законодавства контролю за належною експлуатацією та організацією обслуговування населення підприємствами житлово-комунального господарства тощо.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначає Закон України «Про житлово-комунальні послуги».
Статтею 7 цього Закону визначено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить:
1) затвердження та реалізація місцевих програм у сфері житлово-комунального господарства, участь у розробленні та реалізації відповідних державних і регіональних програм;
2) встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону;
3) затвердження норм споживання та якості житлово-комунальних послуг, контроль за їх дотриманням та ін.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що виконавчі органи мають повноваження щодо прийняття рішень у сфері житлово-комунального господарства, зокрема, й здійснювати регулювання умов та якості надання житлово-комунальних послуг населенню на відповідній території.
Відповідно до абзацу першого пункту 5 статті 13 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» у разі, якщо протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом співвласники багатоквартирного будинку, в якому не створено об'єднання співвласників, не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком, управління таким будинком здійснюється управителем, який призначається на конкурсних засадах виконавчим органом місцевої ради, на території якої розташований багатоквартирний будинок.
Згідно з частиною шостою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.
На підставі вищенаведених правових норм, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, що виконавчий комітет Запорізької міської ради, приймаючи оскаржувані рішення («Про затвердження конкурсної документації для проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирних будинків м. Запоріжжя та внесення змін до складу конкурсної комісії» та «Про проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирних будинків м. Запоріжжя»), діяв у межах повноважень, наданих законами України.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, за зверненням депутата Запорізької міської ради Державна регуляторна служба України розглянула рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 19 липня 2017 року № 389 «Про затвердження конкурсної документації для проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирних будинків м. Запоріжжя та внесення змін до складу конкурсної комісії» на предмет віднесення цього рішення до категорії регуляторних актів та повідомила, що з врахуванням статті 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» вищезазначене рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради містить норми регуляторного характеру, а його прийняття потребувало реалізації передбачених цим Законом процедур.
При цьому, встановлені судом апеляційної інстанції обставини спростовують доводи скаржника про те, що зазначене рішення та аналіз його регуляторного впливу не були оприлюдненні у встановленому порядку.
Зокрема, апеляційний суд допитав у якості свідків посадових осіб Державної регуляторної служби України, із яких встановлено, що проект рішення № 389 «Про затвердження конкурсної документації для проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирних будинків м. Запоріжжя та внесення змін до складу конкурсної комісії» було оприлюднено разом з усіма додатками до нього та пояснювальною запискою, щодо обґрунтування необхідності прийняття такого проекту рішення 16 червня 2017 року на офіційному сайті міської ради, та така процедура є подібною до процедури оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень та пропозицій, та може вважатися однією з форм відкритих обговорень проекту регуляторного акта.
Також в даному поясненні Державної регуляторної служби України зазначено, що якщо проект рішення був розміщений на офіційному сайті Запорізької міської ради не менше одного місяця, зацікавлені особи мали можливість ознайомитися із його повним текстом та надати свої коментарі та пропозиції на офіційну адресу Запорізької міської ради або її виконавчого комітету.
Встановлені апеляційним судом обставини також підтверджені іншими матеріалами справи, зокрема, інформацією, наданою Управлінням внутрішньої політики, преси та інформації Запорізької міської ради від 26 січня 2018 року про те, що проект рішення виконавчого комітету міської ради «Про затвердження конкурсної документації для проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирних будинків м. Запоріжжя та внесення змін до складу конкурсної комісії» разом із пояснювальною запискою та додатками до нього був оприлюднений на сайті Запорізької міської ради в розділі «Офіційно» на сторінці «Проекти рішень виконкому» 16 червня 2017 року.
На цій підставі колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що проект рішення № 389 від 19 липня 2017 року був оприлюднений в установленому чинним законодавством порядку, коментарі чи зауваження на проект даного рішення не надійшли, процедура прийняття рішення не порушена, у зв'язку з чим оспорюване рішення є законним і скасуванню не підлягає.
Що стосується другого оскаржуваного рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 520 від 01 вересня 2017 року «Про призначення управителів багатоквартирних будинків м. Запоріжжя», то колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, у зазначеному рішенні вирішено призначити управителями багатоквартирних будинків у м. Запоріжжі, за об'єктом конкурсу (група будинків) № 1 ТОВ «Керуюча компанія «Мрія», за об'єктом конкурсу (група будинків) № 2 ТОВ «Керуюча компанія «Місто для людей Запоріжжя»; за об'єктом конкурсу (група будинків) № 3 КП «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради, за об'єктом конкурсу (група будинків) № 4 ТОВ «Керуюча компанія «Місто для людей Запоріжжя».
При цьому, як встановлено апеляційним судом 19 липня 2017 року після створення мешканцями будинку ОСББ, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань внесено запис про реєстрацію ОСББ «Вороніна, 9». Після цього даний будинок виключений з переліку будинків, які за конкурсом обслуговує ТОВ «Мрія».
З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що у зв'язку зі створенням ОСББ у будинку позивача та виключення цього будинку зі списку будинків, щодо яких призначається керуюча компанія, перестали існувати обставини, які свідчать про порушення оскаржуваним рішенням виконавчого комітету Запорізької міськради безпосередньо прав позивача. Причому, на дату звернення до суду першої інстанції (жовтень 2017 року) ОСББ «Вороніна, 9» вже було створено (19 липня 2017 року).
Право на судовий захист гарантоване статтею 55 Конституції України. Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Разом з тим, за правилами частини п'ятої статті 160 КАС України право оскаржити рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень мають особи, права, свободи та інтереси яких відповідні рішення, дії чи бездіяльність порушують.
Отже, для того, щоб особа могла реалізувати своє право на судовий захист, необхідно встановити, що оскаржуваними рішенням чи діянням суб'єкта владних повноважень порушено права, свободи чи інтереси саме цієї особи або особи в інтересах якої вона звертається.
При цьому, як зазначив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Скаржник у касаційній скарзі вказує, що звертається до суду в інтересах своїх виборців, як депутат місцевої ради. Проте, колегія суддів відхиляє зазначені доводи з огляду на наступне.
Правовий статус депутата сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу та рівноправного члена місцевої ради, гарантії депутатської діяльності та порядок відкликання депутата місцевої ради регулюються Законом України «Про статус депутатів місцевих рад».
Депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу зобов'язаний виражати і захищати інтереси відповідної територіальної громади та її частини - виборців свого виборчого округу, виконувати їх доручення в межах своїх повноважень, наданих законом, брати активну участь у здійсненні місцевого самоврядування.
Зі змісту частин першої - третьої статті 15 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» вбачається, що депутат має право вимагати усунення порушення законності, тобто у разі виявлення порушення прав та законних інтересів громадян або інших порушень законності має право вимагати припинення порушень, а в необхідних випадках звернутися до відповідних місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, а також до правоохоронних і контролюючих органів та їх керівників з вимогою вжити заходів щодо припинення порушень законності.
В контексті викладеного й за змістом Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», питання звернення до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади може бути вирішено на пленарних засіданнях відповідної ради. При цьому, право захищати інтереси територіальної громади (або її окремих представників) в суді може бути реалізоване шляхом представництва.
Така правова позиція міститься, зокрема, в постановах Верховного Суду від 01 березня 2018 року у справі № 911/2173/17 та від 11 квітня 2018 року у справі № 363/3414/13-а, де зазначено, що відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» не вбачається, що депутат місцевої ради уповноважений представляти у судах інтереси такої ради, або інтереси утворених нею комісій, або інтереси виборців інакше, ніж поза відносинами представництва.
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що адміністративний позов ОСОБА_2 було подано як фізичною особою від свого імені, в якому він наголошував на порушення безпосередньо його інтересів, як мешканця будинку по вул. Вороніна, 9 у м. Запоріжжя, а доказів надання виборцями доручення на представництво їх інтересів у судів ОСОБА_2 не подано.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що прийняття оскаржуваних рішень виконавчим комітетом Запорізької міської ради жодним чином не порушило прав та інтересів ОСОБА_2, а доказів того, що він звертався з позовом саме як депутат міської ради в інтересах своїх виборців, судам не надано.
За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судовому рішенні повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення апеляційного суду, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Інформацію взято з сайту: https://court.gov.ua